Back to Front Page

Back to St. Nicholas

St. Nicholas Ukrainian Orthodox Cathedral

Kyivan Patriarchate

5031 S.W. 100^th Avenue Сooper City, Florida 33328 – USA

His Holiness Patriarch of Kyiv and all Ukraine FILARET

The Most Reverend Archbishop Stephen Bilak

Very Rev. Victor Poliarny, Pastor: (954) 474-0435

Leonid Husak, President of the Executive Board: (954) 236-9289

Editor’s E-Mail:

“В побудові Української Держави Церква не може стояти осторонь, бо наша Свята Церква хоче взяти активну участь у побудові Незалежної Української Держави...” Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ

ПОМІСНА УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

Інформаційний Бюлетень Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США від 31-го серпня 2005-го року (число 152) надрукував статтю на сторінці 13-ій під заголовком “ВІДНОВЛЕНА ЄДИНА ПОМІСНА УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА” де окреслюються успіхи УПЦ Київського Патріархату та наміри і старання недругів Української Церкви очорнити нашу Святу Церкву. Ласкаво просимо ще раз переглянути вище згадану статтю. До редакції Інформаційного Бюлетеня надійшов лист Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України адресований Голові Українського Православного Братства Святого Петра Могили в США пану Івану Й. Деркачу. Передруковуємо повністю лист Патріаха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА.

Прот. Віктор Полярний

КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

Патріарх Київський і всієї Руси-України

19 вересня 2005 року

Голові Українського Православного Братства Святого Петра Могили в США пану Івану Й. Деркачу.

Вельмишановний пане Іване!

У відповідь на Ваш лист від 18 вересня 2005 р. Б. повідомляю, що нам в Україні відомо про створення в Чикаго згаданого Вами Комітету, який проголосив “початок Руху за створення канонічної Помісної Православної Церкви в Україні”. Від імені цього Комітету в Україні з’явилися листівки, в яких, містяться заклики до створення в нашій державі канонічної Помісної Православної Церкви. В них, як і в згаданих Вами документах руху, нічого не говориться про УПЦ Київського Патріархату чи УАПЦ, а згадується лише Московський Патріархат. Українська Православна Церква Київського Патріархату вже є Помісною Православною Церквою. Вона є найбільшою в Україні релігійною організацією за числом вірних і суспільним впливом, та другою – за числом офіційно зареєстрованих парафій. Останнім часом між УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ відбулося кілька зустрічей з метою прискорення процесу об’єднання наших Церков в єдину Помісну Церкву. Об’єднавчий процес має позитивну динаміку і можна сподіватися, що якщо буде на те воля Божа, в недалекому майбутньому УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ об’єднаються в єдину Помісну Українську Православну Церкву з Патріаршим устроєм під предстоятельством Київського Патріарха. У зв’язку з цим викликає велике занепокоєння те, що згаданий Вами рух ігнорує існування в Україні Київського Патріархату. В той час, коли між УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ йде переговорний процес щодо об’єднання, від імені цього руху лунають заклики до створення якоїсь нової “канонічної Помісної Православної Церкви”. Цим самим прихильники цього руху сприяють не розв’язанню, а поглибленню існуючих в українському православ’ї проблем, не підтримують Київський Патріархат, а ігнорують його, чим об’єктивно сприяють тим силам, які прагнуть його зруйнування, в першу чергу – Московському Патріархату. За будь-яких умов в жодному разі не може йтися про створення якоїсь нової Помісної Православної Церкви в Україні – такою Церквою в Україні є Київський Патріархат. Всякі спроби до цього є шкідливими для Української Церкви, Української держави і нашого народу. Зараз може йтися лише про визнання вже існуючої Помісної Української Церкви – Київського Патріархату – з боку інших Помісних Православних Церков світу. Закликаю на Вас, на Українське Православне Братство Святого Петра Могили в США і на всіх вірних Київського Патріархату в Америці Боже благословення.

Філарет

Патріарх Київський

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ Президенту України п. Ющенку В. А. Про проголошення 14 жовтня (свято Покрови Пресвятої Богородиці) святом Українського Війська

Вшанування Божої Матері як Покровительки Українського народу тягнеться золотою ниткою від прадавніх часів аж по сьогодні. Так, Ярослав Мудрий у 1036 р. розбив під Києвом печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері збудував в Києві собор св. Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. Козаки-запорожці мали на Січі церкву в честь Покрови Пресвятої Богородиці з Її іконою. Крім того, споконвіку на свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні відбувалася Велика рада, яка обирала гетьмана, визначала, як козацтву далі жити. Відповідно до Указу Президента України „Про День Українського козацтва” від 07.08.1999 р. № 966/99 щорічно 14 жовтня - в день свята Покрови Пречистої Богородиці відзначається День Українського козацтва. Як зазначено у цьому указі День Українського козацтва відзначається, „враховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок сучасний процес державотворення”. Проте, цей день заслуговує на увагу ще й з огляду на те, що цей день є Днем утворення Української Повстанської Армії (УПА). В спеціальній постанові Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1947 р. було сказано: „День 14 жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА”. Організатори відновленого українського війська (УПА) безперечно знали традицію і за прикладом запорізьких козаків підпорядкували під покров Матері Божої своє вояцтво. Таким чином була продовжена українська військова традиція. Вояки УПА, зі своїм головним командиром, генералом Тарасом Чупринкою (Романом Шухевичем), визнали себе військом християнської України, яке веде боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу проти всіх окупантів. Як відомо, українські націоналісти, які склали основу УПА, вели боротьбу за відновлення української державності проти совєтської, німецької та польської окупацій майже на всіх землях України. Ця боротьба тривала з 1939 року до другої половини 1956-го. На Волині останні сутички повстанців з військами НКВД були у жовтні 1956 року в Старовижівському і Ківерцівському районах. У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи Ваше наполегливе декларування потреби примирення в Україні, прошу зробити реальний крок до визнання боротьби за свободу і незалежність України, яку з березня 1939 року до кінця 50-х років проводили Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА), національно-визвольною боротьбою Українського народу та визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні. Для цього прошу проголосити 14 жовтня (свято Покрови Пресвятої Богородиці) святом Українського Війська і внести відповідні зміни до Указу Президента України „Про День Українського козацтва” від 07.08.1999 р. № 966/99. Про результати розгляду запиту прошу повідомити у термін, визначений ст. 15 Закону України „Про статус народного депутата України”. З повагою, Олег Тягнибок "НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ "

Відбулося спільне засідання Комісій по об’єднанню Церков від УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ

15 вересня 2005 р. з благословення Предстоятелів Української Православної Церкви Київського Патріархату і Української Автокефальної Православної Церкви в м. Києві відбулося спільне засідання повноважних Комісій по об’єднанню Церков від Української Православної Церкви Київського Патріархату і Української Автокефальної Православної Церкви. В результаті роботи Комісії прийшли до спільного бачення необхідності і шляхів об’єднання УПЦ КП і УАПЦ в єдину Помісну Українську Православну Церкву. Комісії прийшли до згоди щодо продовження спільної роботи з питання об’єднання УПЦ КП і УАПЦ. http://www.kievpatr.org.ua/

Необхідно прийти до подолання наслідків тривалого протистояння Представник Київської Патріархії прокоментував міркування Глави УГКЦ щодо єдиної Церкви в Україні

Російським інформаційним агентством “Інтерфакс” з посиланням на Релігійно-інформаційну службу України повідомляється, що Глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар виступає за єдність Церкви в Україні. На його думку вирішення існуючих міжконфесійних проблем можна було б досягти, “якби в Україні був патріархат, один патріарх для всіх”. Він не наполягає на тому, щоб таким єдиним патріархом обов’язково був греко-католик, важливо лише, що “цей патріарх має бути тим, хто може об’єднати всіх”. Але важливою умовою владика Любомир вважає те, “щоб ця Церква і цей патріарх були об’єднані з Римом”. Разом з тим Глава УГКЦ засуджує уніатизм і вважає, що єдність “має будуватися не на однаковості, а на тому, що кожен зберігає власну традицію у формі сопричастя”. Коментуючи слова кардинала Гузара прес-секретар Київської Патріархії ігумен Євстратій (Зоря) відзначив, що Українська Православна Церква Київського Патріархату виступає за те, щоб в Україні була єдина Помісна Православна Церква. “Нашою Церквою багато робиться для того, щоб православ’я в Україні було єдиним, і ми радіємо з того, що це прагнення Київського Патріархату, яке є також і прагненням багатьох віруючих в Україні, знаходять розуміння з боку держави та інших конфесій” – зазначив представник Київської патріархії. Він також підкреслив, що УПЦ Київського Патріархату бере активну участь у міжконфесійній співпраці, особливо в питаннях захисту суспільної моралі, відродження духовності українського народу, суспільного служіння Церкви. Предстоятель і представники Церкви активно працюють як у форматі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, Наради представників християнських Церков України, Міжцерковної комісії з питань освіти і християнського виховання, так і на двосторонньому рівні. На думку ігумена Євстратія завдяки відкритості позиції патріарха Філарета вдалося досягти значних успіхів у налагодженні взаємовідносин з Греко-Католицькою Церквою. “Святійший Патріарх у своїй інтронізаційній промові в жовтні 1995 р. зазначив, що налагодження діалогу любові з УГКЦ буде одним з важливих завдань його патріаршого служіння. Ознакою значного успіху цього діалогу є те, що Глави Київського Патріархату і УГКЦ неодноразово брали участь у спільних релігійних заходах, висловлюють спільні позиції з багатьох актуальних питань життя України. Ми сподіваємося, що така плідна співпраця продовжуватиметься, бо вона спирається на патріотизм, любов до Батьківщини і українського народу”. Разом з тим представник патріархії відзначив, що не зважаючи на прогрес у діалозі між Церквами на найвищому рівні, взаємовідносини між православними і греко-католиками на рівні парафій і єпархій в багатьох місцях Західної України залишаються складними. “Ще занадто болючими є спогади про конфлікти навколо храмів, які виникли на Галичині після відновлення в Україні легальної діяльності УГКЦ в 1989-90 рр. Львівський собор 1946 р., насильна ліквідація Церкви і переслідування греко-католиків в Радянському Союзі сформували у багатьох вірних УГКЦ образ православ’я, як “більшовицької церкви, руки Москви”. На хвилі патріотичного піднесення початку 90-х років православ’я в Галичині часто називалося ледь не антиукраїнським. Пішло політичне розрізнення: греко-католик – патріот, православний – запроданець. Таке спрощене розуміння є абсолютно невірним, хибним. Тому замість розбудови єдиної Української держави значна частина енергії жителів Західної України була розтрачена у міжконфесійних конфліктах”. На думку ігумена Євстратія рецидиви таких поглядів ще залишаються не подоланими. “Перш, ніж говорити про єдність між Православною і Греко-Католицькою Церквами, необхідно прийти хоча б до подолання наслідків тривалого протистояння. Треба, щоб українці почали дивитися один на одного, як на братів, а не ворогів. На жаль, на рівні окремих єпархій, парафій ми продовжуємо стикатися з ворожнечею” – говорить він. Головною проблемою в налагодженні діалогу залишається питання права власності на храми. “Якщо представники УГКЦ апелюють до історичної справедливості, то до такої ж справедливості апелюють і православні. На аргументи про те, що спірний храм до 1946 р. належав УГКЦ можна сказати, що до 1596 р. всі храми були православними. Потрібно виходити не тільки з того, що, коли і у кого було відібрано, але в першу чергу з сучасних реалій. Чи справедливим буде відібрати храм у православної громади, якщо ця громада більша за греко-католицьку, інколи в кілька разів, тільки на підставі того, що раніше храм належав до УГКЦ? Мабуть ні. Тому не тільки православні, але й греко-католики повинні рахуватися з сьогоднішнім днем, керуватися в першу чергу почуттями християнської любові, а не помсти за образи радянського періоду”. Ігумен Євстратій нагадав, що багатолітній в’язень радянських таборів Глава УГКЦ Йосиф Сліпий у своєму заповіті говорив про те, що греко-католики повинні шукати порозуміння з православними, бо у них одна Батьківщина – Україна. “Хотілося б, щоб до цих слів частіше прислухалися” – зазначив він. Говорячи про перспективу об’єднання Православної і Греко-Католицької Церков в єдину Помісну Церкву прес-секретар патріархії відзначив, що це надзвичайно складна проблема. “Ініціаторами такої єдиної Церкви були видатні українські православні діячі – князь Костянтин Острозький і святитель Петро Могила. Але вони бачили єдність між греко-католиками і православними, і ширше – між Православною і Католицькою Церквами – лише і виключно на основі загальної згоди між Римом і Східними Православними Церквами. Шлях унії, тобто сепаратного приєднання частини Київської митрополії до Риму, приніс українському народу багато горя, розділень і міжусобної боротьби. Між Католицькою Церквою, частиною якої є УГКЦ, і Православною Церквою залишаються догматичні розбіжності, які поки що не подолані. Православна Церква протягом століть не визнавала і не має наміру визнавати примату папи Римського та інші догматичні нововведення Римської Церкви. Якщо папа і Католицька Церква повернуться до православного розуміння в цих спірних догматичних питаннях, тоді шлях до єдності Католицької і Правової Церков буде відкритим. Поки цього не сталося – перспективи єдності з Римом залишатимуться лише мріями”. Ігумен Євстратій категорично відкинув твердження представників Московського Патріархату про те, що набуття Українською Церквою статусу автокефальної – це шлях до унії з Римом. “Подібні твердження є пропагандистською вигадкою противників автокефалії і визнання Помісної Української Церкви. Промосковським колам вигідно залякувати православних віруючих гаслами “Автокефалія – шлях в унію”. Такі твердження є брехнею, яку можна спростувати тим, що понад 3/4 всіх православних парафій на Галичині є в юрисдикції Київського Патріархату або УАПЦ. Жодна з них, залишаючись прихильницею автокефалії, не перейшла в унію.” Прес-секретар Київської патріархії зазначив, що “якщо сам Глава УГКЦ сьогодні засуджує уніатизм, якщо цей спосіб досягнення церковної єдності був відкинутий Католицькою Церквою – чому тоді Предстоятель Київського Патріархату або очолювана ним Церква мають йти на унію з Римом? В цьому немає жодного сенсу”. “Українська Православна Церква Київського Патріархату була, є і буде вірною православ’ю. Тимчасове невизнання і те, що наша Церква відкидає претензії Москви на владу, жодним чином не означає, що Київський Патріархат відступив або відступить від православ’я. І Предстоятель, і вся наша Помісна Церква загалом зберігали і зберігатимемо вірність тисячолітній східній православній церковній тр